Діяч ОУН, публіцист, теоретик українського націоналізму
Громадський і військовий діяч
Місце народження: Житомир
За фахом - інженер-економіст. На початку Першої світової війни у 1914-18 його призвали до російської армії; служив капітаном російської армії. У 1917 перейшов на службу до армії УНР. З 1920 - підполковник. В еміграції жив у Чехословаччині та Франції. У 1929 закінчив Українську господарську академію у Подєбрадах, де створив на початку 1920 року Лігу українських націоналістів. З 1927 входив до Проводу українських націоналістів. У 1928 - 34 видавав у Празі журнал «Розбудова нації», ідеологічний орган ПУН. Співпрацював у націоналістичних виданнях - «Державна нація», «Сурма», «Українське слово». У 1929 - делегат 1 Конгресу українських націоналістів у Відні, обраний першим заступником голови Проводу українських націоналістів. У вересні 1939, за дорученням А.Мельника розробив проект Конституції України, яка передбачала «тоталітарний, авторитарний, професійно-становий» устрій держави. Після розколу ОУН - на боці А.Мельника. На початку радянсько-німецької війни 1941-45 у складі основної похідної групи вирушив у Київ. Загинув разом з О. Сеником у Житомирі внаслідок терористичного акту.
